Статті та есе

Справа Івасюка — знову в центрі уваги. 30 років по тому…

Цьогорічна подвійна пам’ятна дата (60 років з дня народження та 30 років з дня смерті видатного композитора Володимира Івасюка) збурила хвилю інтересу до його непересічної постаті та загадкової і трагічної смерті.

Документальні фільми, численні публікації, той факт, що Генеральна прокуратура України 26 січня 2009 року знову відкрила справу про обставини смерті Івасюка… Це сталося не лише через масові звернення родини митця, його друзів, інтелігенції, а й завдяки увазі політиків (!), зокрема Президента… Не минуло й тридцяти років…

Телеканал «Інтер» відзняв документальну стрічку «Володимир Івасюк. Ідеальне вбивство», у якій документалісти з допомогою експертів, криміналістів, суїцидологів, істориків, очевидців та слідчих, які вели справу, намагалися реконструювати події 30-річної давності та з’ясувати, чи це було самогубство (офіційна версія), чи вбивство, як вважають родина та друзі композитора.

Враження фільм залишає суперечливе. Численні експерти, які з різних точок зору розглядають нюанси справи, коментарі родини, різностороннє тлумачення фактів… Здавалося б, все розкладено по поличках — це або самогубство, або ідеальне вбивство спецслужб, які не залишили ніяких слідів, окрім дотичних непояснених фактів, як-от: відсутність слідів від дерева на одязі Івасюка, які мусили б бути, якщо б він сам зав’язував на гілці петлю. Але водночас під час перегляду виникає багато запитань, на які автори фільму начебто і не намагалися шукати відповідей.

Моментами втрачалася логіка подій. Чому розглядалися лише два варіанти розвитку подій: самогубство або політичне вбивство? А версії, які стосуються чиєїсь особистої зацікавленості у смерті композитора, навіть не згадувалися. Зокрема те, що він був заможною на той час людиною і нібито позичав комусь гроші, мав конфлікти і заздрісників у консерваторії… Не поставало й запитання, чи міг хтось довести Володимира Івасюка до самогубства, за що в українському законодавстві передбачається кримінальна відповідальність…

У фільмі кілька разів поверталися до ситуації з годинником Івасюка, який заводиться не вручну, а від механічного руху, як до загадкової і непоясненої. У справі слідства зазначено, що годинник на руці композитора зупинився о 12:50 27 квітня, а журналісти «Інтера» виявили, що на фотографії речових доказів, зробленій на місці смерті композитора, на годиннику — 17:40. Дату побачити не вдалося. Це дало їм можливість припустити, що, можливо, хтось намагався сфабрикувати час смерті Івасюка. Та цей факт можна пояснити цілком логічно — якщо годинник заводиться від механічного руху, то він був просто зобов’язаний почати іти, коли його знімали з руки Володимира Івасюка, розглядали на предмет ушкоджень, клали, щоб сфотографувати…

Частина аргументів виглядає натягнутою і непереконливою. Чи можна вважати орієнтовну дату смерті, яку визначили за календариком на годиннику, який перестав іти, достовірною? А якщо годинник ішов неправильно? Чому те, що Івасюк розмовляв зі своєю коханою Тетяною Жуковою про самогубство після перегляду відповідного фільму, підтверджує версію про самовбивство? І чому Тетяну Жукову розпитували лише про те, чи міг Івасюк сам покінчити з життям, а не поцікавилися, які ще можливі версії загибелі.

Відкритих запитань багато, і хотілося б отримати на них відповіді, а не видимість, що все з’ясовано… Ми зателефонували до сестри Володимира Івасюка Галини Івасюк-Криси, щоб дізнатися її враження від фільму. Вона сказала лише: «Краще ви напишіть своє враження, як все це бачите і сприймаєте, мені тяжко про це говорити…», — і порадила передивитися фільм…

Оксана Зьобро

Газета «Високий замок»

2009