Статті та есе

Востаннє Михайлюк був у Чернівцях навесні, коли всюди буйно квітла черемшина

13 січня автору безсмертної «Черемшини» виповнилося би 75. Однак ця дата залишилася ніким не поміченою…

Василь Михайлюк

30 квітня минулого року меморіальний музей Володимира Івасюка запросив композитора із Вашківців Василя Михайлюка взяти участь у проекті «У полоні пісень». Але Василь Пилипович хворів, і у музеї вже думали, що зустрічі не відбудеться. Однак за день до імпрези композитор зателефонував і повідомив, що він таки приїде до Чернівців. Ніхто й не сподівався, що та зустріч для автора «Черемшини» буде останньою… 2 травня Василь Михайлюк помер. Парадокс, але саме у травні далекого 1965-го композитор написав свою «Черемшину».

Автор слів до пісні (односельчанин Михайлюка) Микола Юрійчук приніс композитору текст у 1964-му. І твір майже рік пролежав у шухляді — музика ніяк не народжувалася. І лише через рік, у травні, як згадував сам Василь Михайлюк, він стояв біля Черемоша і побачив буйне цвітіння черемшини. Саме у ту мить народилася мелодія приспіву «Черемшини»…

Вперше пісню виконав сільський хор, а поніс у народ ще один наш земляк — Дмитро Гнатюк. Пізніше її взяла до свого репертуару Софія Ротару. Українською мовою «Черемшину» співав і японський квартет «Роял Найтс»… Після шаленого успіху «Черемшини» її автор у неповні сорок років отримував високі гонорари і персональну пенсію республіканського значення… А потім пісня увійшла у золотий фонд української естради. Сам же автор, як і раніше, жив у рідних Вашківцях. Згодом — п’ять інфарктів. І Василя Михайлюка не стало…

У своєму останньому інтерв’ю композитор говорив: «Недавно мені повідомили із Києва, що з Росії прийшов гонорар за «Черемшину». Скільки не писав, ніхто не відповів. Чекають, що помру. Але я буду жити довго…»

А тоді, 30 квітня, коли Василь Михайлюк завітав до музею Володимира Івасюка, він був дуже радий зустрічі, почувався здоровим і щасливим. Музею він подарував автограф своєї пісні «Вечори у Карпатах» (поруч якого власноруч намалював карпатський краєвид), на роялі Володимира Івасюка зіграв одну зі своїх останніх речей — «Отче наш».

…І ось днями вечір пам’яті автора легендарної пісні відбувся теж у музеї Володимира Івасюка. Звичайно, звучала «Черемшина», спогадами про композитора ділилися ті, хто його знав, демонструвався невеликий відеофільм про Михайлюка, який чернівецькі журналісти відзняли у 1996 році.

Ті, кому доводилося спілкуватися із Василем Михайлюком, згадують його як людину, котра випромінювала світло. Нехай же і пам’ять про композитора буде світлою і довго-довго живе у людських серцях. Як його «Черемшина»…

Наталія Фещук

Газета «Чернівці» №5

2004