Статті та есе

Як під Новий рік народилися «Смерічка» і нова українська музика

У середині 60-х років минулого століття одну із перших українських естрадних пісень про Новий рік «Сніжинки падають» написав творець незабутньої «Смерічки», нині народний артист України Левко Дутковський.

Робота в студії

Молодий Левко Дутковський приїхав працювати у Вижницький районний будинок культури після закінчення Мукачівського музично-педагогічного училища. Він давно і уважно стежив за розвитком музичних стилів на Заході, і якось дня з’явилася ідея: а що як створити при будинку культури власний ансамбль? Незадовго взявся за майстрування саморобної гітари і формування оркестру. Новоспечена «біґ-біт» група почала виконувати закордонні хіти на танцях. Щоразу будинок культури був переповнений людьми. До Вижниці приходили з навколишніх сіл, а вечірнім потягом сюди прибувала навіть молодь з Чернівців. Популярність вижницьких музикантів була неймовірною!

Йшов 1967 рік. І напередодні свята Нового року Левко Дутковський вирішив для хлопців і дівчат, які святкуватимуть новорічну ніч у будинку культури, підготувати сюрприз у вигляді гарної новорічної пісні. Музика у композитора Дутковського вже була готова, залишалося ж відшукати поета. І він знайшовся — студент Вижницького училища декоративно-прикладного мистецтва Анатолій Фартушняк (пізніше він закінчить Московський літературний інститут і стане журналістом).

І ось у новорічну ніч, одразу після 12-ти ударів московських курантів, на сцені будинку культури соліст ансамблю Олег Гончарук у супроводі дівочого квартету та щойно створеної інструментальної групи вперше виконали пісню «Сніжинки падають».

Сніжинки падають,
Пухнасті падають
Кругом в іскринках кольорах.
Це вже прийшла до нас, прийшла зима
З любов’ю в радісних очах.

Усміхаються діброви і ліси
Від чарівної зимової краси.
І смерічки осяйні
І Карпати вдалині —
Всі вітають білосніжні дні…

Молодь була у захваті! Адже вперше у житті побачила електроінструменти. Зал шаленів і підспівував новоспечений хіт виконавцям! А під ранок керівник групи знайшов на сцені багато записок, в яких було лише одне прохання — «Заспівайте “Сніжинки”!», «Виконайте “Новорічну”»… Після неймовірного успіху новорічної пісні Левко Дутковський зрозумів, що група може не лише сліпо копіювати західні хіти, а й робити щось своє, українське. Так «Сніжинки» визначили подальший шлях вижницького колективу — вже не клубний, а концертний. А отже, група вимагала назви. Погляд Дутковського зупинився на лісовій красуні, що сяяла вогнями посеред залу Будинку культури: “«Ялинка!». Але ні, це не звучатиме, коли закінчаться новорічні свята… І раптом у голові закрутилося: «Смерічка», дійсно, «Смерічка!». Це ж різновид карпатської ялинки, і для ансамблю назва якраз годиться”.

«Смерічка» у Новорічній передачі Чернівецького телебачення

А наступного, 1968-го року, режисер Чернівецького телебачення Василь Стріхович вирішив включити пісню «Сніжинки падають» в одну із новорічних телепрограм. І для цього потрібно було записати звукову фонограму. Олег Гончарук в ансамблі вже не співав (здебільшого учасниками ансамблю були студенти училища, тому із закінченням навчання, закінчувалася і їхня участь у колективі), тож постало питання: а хто ж виконуватиме пісню? І тодішній керівник народного танцювального ансамблю «Смеречина» Валерій Васьков порадив Дутковському: «В училищі декоративно-прикладного мистецтва навчається хлопець, який вміє робити все: танцювати, малювати, а якщо треба заспівати — то і заспіває. За кілька днів він повернеться з армії». Мова йшла про Василя Зінкевича. Але перш ніж заспівати «Сніжинки», Дутковський довго займався із юнаком. Бо для Зінкевича це були перші уроки вокалу. Коли ж почали записуватися у студії, у хлопця нічого не виходило, бо не мав навиків роботи з мікрофоном. Стріхович навіть казав Дутковському: «Давай когось іншого!». Останній пригадав, що є у нього знайомий — студент Чернівецького медінституту Володя Івасюк, який пише пісні і гарно співає. Отож запросили його. Коли записували Івасюка, Зінкевич ходив коридорами телестудії і увесь час наспівував «Сніжинки». А потім каже: «А можна я ще раз спробую?» І спробував — у телеефірі пісня лунала саме у його виконанні. «Сніжинки падають» супроводжував невеличкий кіноролик, відзнятий у зимових Карпатах. А новоспечений співак не мав навіть сценічного костюма, співав у звичайному светрі…

Ось так новорічний твір став першою піснею майбутнього популярного артиста Василя Зінкевича, першою піснею композитора Левка Дутковського і першою піснею ансамблю «Смерічка». І хтозна-як склалася би доля цих людей, якби у переддень 1967 року не народилися «Сніжинки»…

Наталія Фещук

Газета «Чернівці» №2

2004