Книжки про Володимира Івасюка та пісенники
Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка. Путівник
Зал №1. Народження зірки
Увійшовши в помешкання родини Івасюків, Ви потрапляєте в довгий і вузький коридор. М’яка
доріжка веде до гарних старовинних дверей, але не поспішайте! За кілька кроків від входу зліва —
величезна вітрина, в якій розташована експозиція «Народження зірки». На темно-синьому тлі розкидані
золотаві зірки, що ніби освітлювали той короткий життєвий і творчий шлях геніального
композитора-пісняра. Він і дивиться на Вас прискіпливим поглядом блакитних очей з конверта єдиної
прижиттєвої платівки-гіганта «Пісні Володимира
Івасюка виконує Софія Ротару». Документи 30-х років — це диплом бакалавра Михайла Івасюка, підписаний міністром освіти тодішньої Румунії, табель
про закінчення 8-го класу Нижньо-Покровської середньої школи Дніпропетровської області належить юній
Соні Карякіній. А от і характеристика учня 8-го класу Володі Івасюка: «Працьовитий, скромний,
багато читає, гарно малює»
. Фотографія Володимира біля дошки на уроці геометрії, Володя зі скрипкою
та кларнетом. Картка самодіяльного композитора з внесеними самим юним автором назвами написаних ним
кількох пісень. І чомусь — копія трудової книжки. Адже Володя вчився на медика!? І тоді виринає
історія з бюстом вождя пролетарської революції, яка сталася в 1966 році в Кіцмані. Про це детально
написав батько в повісті «Монолог перед обличчям
сина». Було так: Володя й ще два його товариші й дві дівчини гуляли вечірнім містечком й
вирішили з’ясувати, хто з них вправніший і точніший у кидках. Закинули на бюст Леніна кепку. Щоб їх
не звинуватили в образі вождя, мусили негайно кепку зняти. Робили це вочевидь поспіхом і не дуже
обережно, бо бюст (незакріплений!) упав.
Висновки були вже на наступний день: хлопців заарештували, змусили 15 діб підмітати Кіцмань, «розбирали» на загальношкільних комсомольських зборах. Згодом були й педрада, й виключення з комсомолу, й здача випускних екзаменів під наглядом інспектора райвно. Результат — «четвірка» з поведінки, позбавлення золотої медалі, а згодом, після здачі вступних іспитів та проходження конкурсу в Чернівецький медичний інститут — виключення з інституту в перший же день навчання — за недонесення на себе: не написав в автобіографії про арешт, тобто «всіх обманув». Тоді й довелося Володі шукати роботу, і він пішов працювати на завод «Легмаш». Ось така історія здобуття Володимиром Івасюком трудового стажу в робітничому колективі.
Він став студентом медичного інституту на наступний рік, пройшовши «перевиховання» в колективі заводу «Легмаш». Медицину вивчав сумлінно, проте музика перемагала. В його блокноті, призначеному для хімічних формул і рівнянь, знаходимо записи, що засвідчують пошуки назви майбутнього романсу «Відлуння твоїх кроків» і роботу над текстом пісні «Я піду в далекі гори». Кольорове фото юнака (автор Петро Хащіюк зняв Володю в 1968 році біля універмагу «Рязань») представляє Володю саме в період роботи над цими двома піснями.
Інші документи експозиції розповідають уже про Володимира Івасюка — улюбленця тисяч людей:
обкладинка нот «Водограю» польською мовою, написана Володею для оркестру
Сопотського конкурсу естрадної пісні 1974 року, лист-запрошення до участі в роботі пленуму Спілки
композиторів України, стаття Івасюка в журналі «Кругозор» про улюблений колектив «Смерічка», віночок з чорнобривців, подарований композитору його
шанувальницями. А от книга пісень і нагороди — Національна премія імені Тараса Шевченка та премія
імені Миколи Островського — то вже по довгих роках замовчування творчості композитора. «Без
тебе всі роялі мертві, без тебе всі скрипки мовчать»
— вишила реквієм улюбленому композитору
п. Володимира Рижевська. А коротка цитата з монографії В. Кузик «Українська радянська
лірична пісня» про надпопулярність у 70-і роки пісень Володимира Івасюка завершує цю коротку
експозицію.
