Песни и стихи памяти Ивасюка
Не звезды падают с небес,
Звезды уходят в небеса…
Упало мое отчаяние
Упав мій розпач
Упало мое отчаяние
стихи: Михаил Ивасюк
Упав мій розпач
на твої оголені рамена
й широкі груди,
що ніби ще й тепер
вібрують, наче корпус скрипки.
Здається, що я чую,
як перегукуються в них
небачені світи,
яких збагнути можна
тільки серцем.
Упав мій розпач
і на твої вродливі руки,
що ще з дитинства
обнімали мою шию.
Чому це, сину,
осліпла і оглухла смерть
насунула свій чорний перстень
на палець твоєї музичної руки?
Припав мій розпач
до ніг твоїх струнких, невтомних.
З тобою ж ми пройшли
дороги незліченні,
що крають наші гори, і степи,
і узбережжя моря.
Припав мій розпач
і до уст твоїх,
що не промовлять більш до мене.
Вже тридцять літ
твоє синівське слово
так одривалося від уст,
як одривається бджола
від квітки в травні.
Твоє життя текло, мов річка молода
в рожевім полум’ї весною.
Чому дихнув на нього
чорний вітер смерті?