Песни и стихи памяти Ивасюка

Не звезды падают с небес,
Звезды уходят в небеса…

Похороны друга. Памияти Владимира Ивасюка

Степан Пушик был настоящим другом Ивасюка. К несчастью, Владимир успел написать на его слова только две песни. Пушик тяжело переживал гибель композитора. И когда после поминок возвращался домой, в автобусе написал стихотворение-прощание памяти друга. Но опубликовать его позволили только в 1988 году. Стихотворение также известно под названием «Повертаючись із похорону».

Похорон друга. Пам’яті Володимира Івасюка

Похороны друга. Памияти Владимира Ивасюка

стихи: Степан Пушик

23.05.1979

На «Личаків» його провели ми востаннє,
Там листок молодий шепотів щось листку,
І мільйони свічок засвітили каштани,
І пливла домовина у морі бузку.

Мене серце пече. А мій голос німіє.
Ми творили пісні. Ми братами були…
Материнськую втіху, велику надію
Ми у Львові старому землі віддали.

Він в могилі лежить! Нам його не забути!
Освятись, його пісне, в сльозі та й світи!
Вже цвіте в Чорногорі на камені рута,
Я не годен без друга її віднайти.

В горах плаче вдовою загублена радість,
Криниці попід гори неначе сліпці,
І на ріках карпатських ревуть водоспади,
Що вмирає народ, як вмирають співці.

Розумію слова, що співця не вернути,
Але біль впав на душу твою і мою.
Тож ходімо шукати червоної рути
За Дніпром, на Поліссі й в Карпатськім краю.