Песни и стихи памяти Ивасюка

Не звезды падают с небес,
Звезды уходят в небеса…

Соло кленового листа…

Соло кленового листка…

Соло кленового листа…

стихи: Родика Зегря

2016

1.

Холодний дощ. Листя… Багато листя… На алеях, на парасольках, на оздоблених крапельками дощу авто… Посеред парку росте клен. Самотній клен. Він ніби горить, незважаючи на сірий дощ. Я зупинилася під самотнім кленом. І чомусь пригадалися вірші Володимира Івасюка. Володимире, ти любив осінь!? (Твої вірші навіюють приховані осінні нотки…) Під перешіптування кленових листків раптом… Я почула мелодію! Соло кленового листка!

2.

Холодний дощ. І жовте-жовте листя!
На мальвах — іній! Надто пізно розцвіли…
Срібний лелека загубив намисто —
Прозорі сльози і ненароджені пісні.

А той лелека прилетів зі сну,
Що народивсь в краю гірських потоків.
В нічному небі відшукав свою зорю
Й веселим водограєм спустився з гір високих.

У сні травневому — каштанів дивосвіт,
На арфі янголятко казкове соло грає.
Безсоння аквареллю фарбує небозвід
І слово з крапель вічності стежину прокладає.

А згодом слово, наче білий корабель,
По струнах скрипки, як по морю пропливає!
Народжується пісня! Летить, мов журавель
І дивовижний слід у душах залишає!

Віддавши пісні крила, беззахисним ти став…
Та в кожнім твоїм слові — жаринки щастя й болю.
Ти «лаври Герострата» собі не приміряв,
А світлий слід залишив — розмай пісень, як доля.

Нестерпний біль «Елегією» проріс
Із батьківського зболеного серця.
Зі сну зимового вже прокидався ліс,
Коли ти піснею ввійшов в своє безсмертя.

В вінок пісенний ти заплів зорю,
Неспокій, вільні крила та різнобарв’я краю.
Шукав, знаходив квіти, та не знайшов одну…
Що додала б до долі роки в земному раї.

Не знайдену тобою, ми квітку ту знайшли!
Звучить «Червона рута»! Її весь світ співає!
Та боляче за словом неспіваним твоїм,
Яке співають, може, у піднебесним раю…

Яке не покружляє вже срібним журавлем…
Вишневим цвітом не розпуститься у травні…
Не стане листопадом, сніжинкою, дощем…
Бо вже зрослося з вічністю у посмішці ласкавій.

Незламний дух переродився в добру славу,
У пісню, що підживлює духовне джерело!
Кружляють в вальсі дивному Івасюка октави…
Вдихають в плинність часу не знищене тепло!

3.

І дощ перестав. І завіяв вітер. І почало кружляти листя у якомусь неземному вальсі. І кленове листя почало співати! Пісню, яку не доспівав ти…