Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Сад божественних пісень
У своїх спогадах Михайло Григорович Івасюк колись навів
такий факт: «Неподалік нашого будинку в Кіцмані знаходився дім, у якому певний час мешкав
славетний буковинець — поет, композитор, драматург, громадський діяч Сидір Воробкевич. Помешкання
потопало в зелені посаджених ним дерев. Тут маестро любив творити свої безсмертні мелодії. Багато
літ по тому у сад Воробкевича почав навідуватися мій син Володя. Переконаний, що тут він теж
набирався снаги для написання своїх пісень. Цей сад, образно кажучи, став відправною точкою для його
творчості».
Ось про цей сад і говорить у своєму вірші Василь Бабух.
Сад божественних пісень
вірш: Василь Бабух
Є в Кіцмані дивна едемська місцина —
Рясний Воробкевичів сад.
Він завше весною, у пору квітневу
Вдяга білосніжний наряд.
Побожний маестро — з хрестом і у рясі,
Тут пісню вкраїнську ростив-колисав.
Він звідси її — молоду, легкокрилу —
Світи дивувати послав.
Та згодом Господнє збулось повеління,
І янгольська світла рука
В цей сад привела синьоокого хлопця —
Володимира Івасюка.
Учителів скарб він зберіг і примножив,
Хоч мрякою мічений був тоді день.
У цьому саду він зростив Україні
Нечуване гроно пісень.
Пішов Воробкевич. Нема вже Володі…
Прослався їх шлях до зірок.
Не стало пророків. Вкраїнську естраду
Ґвалтує розгнузданий рок.
У цьому гармидері, в цьому бедламі
Чужинський вчувається лад.
Гримить з’яничарена наша естрада.
Принишк Воробкевичів сад…
Ночами я подумки йду до Володі,
Торкаюся бронзи його піджака…
— Зійди з п’єдестала. Візьми свою скрипку.
Хай музика лине щемка.
Збуди сонне царство, знеслав яничарство
Величним звучанням струни.
Заблудлу й оглухлу вкраїнську естраду
На істинний шлях наверни.
Струни доторкнися, вкраїнський Орфею,
Своєю душею і нервом смичка.
Вкраїні сьогодні до болю потрібна
Мелодія Івасюка.
