Інструментальна музика

Якщо відняти в людей музику, то вони геть здичавіють.
Володимир Івасюк.

Інструментальні твори Володимира Івасюка що збереглися — це фортепіанна «Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба», «Сюїта-варіації для камерного оркестру» (обидві — 1977), три п’єси для фортепіано, «Осіння картинка» — для віолончелі, три п’єси для скрипки і музика до вистави «Прапороносці» (1975). А загалом їх було п’ятдесят три.

Афіша «Прапороносців»

На жаль, з вистави «Прапороносці» збереглися лише ноти фрагменту, який називається тепер «Мелодія» (використано в однойменному телевізійному фільмі). У виставі це той момент, коли Шура Ясногорська дізнається про загибель Брянського. Олесь Гончар був задоволений музикою й сценографією, які надали цілісності виставі. Схвальні відгуки про музику й виставу в цілому можна знайти в журналі «Український театр» №3 за 1975 рік.

А музика, присвячена подіям другої світової війни, була романтично-трагічною, як доля самого її автора, тому люди сприймали ту музику не просто як реквієм пам’яті про радянського солдата, а й як реквієм по самому митцеві, котрому судилася така трагічна, нерозгадана й досьогодні доля.

Не встиг Володя завершити роботу над партитурою кантати «Чуття єдиної родини», замовленої Міністерством культури України на слова радянських поетів. Вціліли лише лібрето на вірші Павла Тичини та Максима Рильського.

Працював він і над оперою «Дарина» на історичну тематику. Це була б перша в Советському Союзі рок-опера, оригінальний твір із 30 пісень-арій, розрахованих на голос Софії Ротару. Події сюжету розгортаються у часи Київської Русі: піснею княгиня зачаровує кримського хана й, таким чином, рятує з полону свого коханого чоловіка. Мабуть і музика була вже написана, але композитор, маючи феноменальну пам’ять, тримав її у голові, встиг записати лише лібрето.

А попереду ж було ще безліч чудових сюїт, опер, симфоній…