Спогади

Анатолій Іванович Ярмоленко

Народний артист Білорусі, художній керівник ансамблю «Сябри» Анатолій Ярмоленко:

— Перше знайомство з Володимиром Івасюком у мене було телевізійне. Переглядаючи фінальну програму «Пісня–71», одразу запам’яталася фантастичної краси мелодія пісні, яку виконували три юнаки в колоритному національному вбранні. Пісня, що стала яскравим відкриттям для багатьох з нас, молодих музикантів і співаків з республік колишнього Союзу, мала поетичну назву «Червона рута». А познайомили нас з нею сам композитор і його творчі друзі, солісти ансамблю «Смерічка»Василь Зінкевич і Назарій Яремчук.

З Володею ми пізніше кілька разів зустрічалися в Москві, де брали участь у спільних концертах. З його благословення я включив цю чудову пісню до репертуару нашого ансамблю. Посьогодні у нас добрі творчі стосунки з Василем Зінкевичем, Софією Ротару.

По-справжньому приятельські відносини склалися у мене з Назарієм Яремчуком, якого я завжди вважав своїм пісенним побратимом. Яка ж то була по-справжньому щира і відверта у взаємовідносинах людина! Справжній патріот, який багато зробив для подальшого зростання міжнародного авторитету рідної України.

Наш останній спільний концерт відбувся 1995 року в Києві на Співочому полі. Блідий, майже знесилений смертельною хворобою, він усю душу вкладав у виконання пісень, і вдячна 15-тисячна аудиторія (!) щедрими оплесками підживлювала його слабкі сили. Ніколи не забуду натхненний вираз його вродливого обличчя. А за кілька тижнів він пішов з життя…