Спогади

Іван Васильович Миколайчук

Іван Миколайчук, майбутній видатний український актор, сценарист, режисер народився 15 червня 1941 року в с. Чортория Вашківського (тепер Кіцманський) району Чернівецької області в багатодітній сім’ї Катерини і Василя Миколайчуків.

Іван Миколайчук в ролі Івана Палійчука

Здобуває середню освіту, у 1961 році закінчує театр-студію при Чернівецькому драматичному театрі ім. О. Кобилянської. В 1961–1965 роках навчається в Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Починає зніматися у кіно, здобуває успіх. Починає писати сценарії та сам знімати фільми. Удостоюється багатьох премій, почесних відзнак, а в 1968 році — звання Заслуженого артиста України.

Іванова дружина Марія — Народна артистка України, відома у світі співачка.

Як би воно не звучало дивно, але факт є фактом: знаменитого актора Івана Миколайчука познайомив з п’ятнадцятирічним школярем Володимиром Івасюком ніхто інший, як Ленін. Ось як це сталося: восени 1964 року, в одній з Кицманських середніх шкіл відбувся якийсь там культурний вечір з танцями. Тоді подібні заходи могли тривати максимум до 9 години вечора. І цей вечір не був винятком. О 9 усі розійшлися. Вчителі пішли додому, у тому ж напрямку почимчикували зразкові учні, а от збиточні школярі пошурували в пошуках пригод. На чолі цього контингенту був Володя Івасюк.

Тинялися вони містечком допоки не надибали у центральному парку бюст Ілліча. Погруддя вождя видалося школярам, як то кажуть, не до шмиги, і вони вирішили його прибрати з постаменту. «Чия воля — того й сила» — каже прислів’я. І на ранок бюст дєдушки Лєніна двірники знайшли біля паркового смітника. Можете уявити, який зчинився скандал.

Ініціатора оказії Володю Івасюка разом з батьками затягали по інстанціям. Але позаяк хлопчисько на той час вже проявив себе великим талантом, вчителі почали шукати якихось виходів на знаменитостей, щоби хлопця порятувати. Ось так і вийшли на Івана Миколайчука, зусиллями котрого скандал вдалося втихомирити. Про це згадує дружина знаменитого актора Марія Миколайчук:

«Іван так зрозумів, що треба хлопця виручати і по всім інстанціям, де міг тільки пройтися, він замовив за нього слово і сказав: «Не псуйте хлопцеві кар’єри музиканта. Він абсолютно нічого дурного не хотів, просто випадок такий з кожним може статись». У всякому разі, це все, слава Богу, зам’ялося. Володя вчився тоді в школі музичній, а потім, коли закінчив школу, вони переїхали в Чернівці».

І це стало початком теплої дружби між Володею та сім’єю Миколайчуків.

Іван Миколайчук

«Дуже часто коли чи Іван їздив, чи ми їздили разом, чи я їздила, то ми зустрічалися у Львові із Володимиром. Чому у Львові? Тому що він вчився у медичному інституті у Чернівцях, і дуже уже почав яскраво виходити на музичній сфері. Коли він вийшов дуже гарно на піснях, які він писав… Йому запропонували приїхати до Львова поступити в консерваторію. Він перейшов вчитися у медінститут у Львові. То він закінчив і консерваторію, і медінститут».

І Володя кожного разу, коли приїжджав до Києва, заходив у гості до свого земляка. Дуже любив бо талант свого друга.

«Я не можу сказати, що це була співпраця творча. Просто зустрічі земляків. Це не так мало. Але земляки, будучи творчими людьми, завжди знаходили спільну мову, особливо Іван, який уже почав писати сам сценарії до фільмів, і багато знімався. У них було про що поговорити. Іван йому запропонував: «Давай зробимо спільну роботу». Звичайно, вони мріяли про це. На превеликий жаль, цього не сталося, тому що сталася біда з Володею тоді».

Так, композитора підло вбили в розквіті його творчого таланту. А 3 серпня 1987 року не стало й Івана Миколайчука. Не встиг він залишити і спогадів про Володю. Все, що знаємо — зі спогадів його дружини.