Останні новини

Останні · Попередні


лютий

13

А спогади, немов фіранки білі…

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

5 лютого 2021 року минуло 26 років від дня смерті відомого українського письменника, науковця, фольклориста, громадського діяча, шляхетної особистості Михайла Григоровича Івасюка (1917–1995). Громадськість Буковини вшанувала пам’ять письменника добрим словом та тихою молитвою біля місця вічного спочинку подружжя Івасюків.

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Співробітниками музею була підготовлена інсталяція, на якій представлені неординарні архівні документи, книги, фотографії М. Г. Івасюка.

Завжди є зворушливим поетичне слово М. Г. Івасюка. Звучала «Елегія» у виконанні Неоніли Віксіч, Олександи Гамаги, Христини Шевчук студентів I курсу фахового коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

З 2008 року у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка діє проект «Знайомство зблизька з відомими учнями Михайла Івасюка». Цієї днини у затишних музейних залах відбулася зустріч з українським письменником, журналістом, громадським діячем, Анатолієм Томківим. «Із творів сучасних композиторів, які культивували жанр пісні, романсу, він із особливим задоволенням виконує пісні Мирослава Скорика «Карпати», «Не топчіть конвалій», “Намалюй мені ніч“», — так згадував про юні роки свого Володьки батько у художньо-документальній повісті «Монолог перед обличчям сина». Тому і розпочався вечір пам’яті всесвітньою «Мелодією» Мирослава Скорика «На клавіші мелодії стікали» у виконанні Лілії Холоменюк, лауреатки премії ім. Сіді Таль, солістки Чернівецької обласної філармонії ім. Дмитра Гнатюка. Також на вечорі прозвучали відомі твори — «Елегія» видатного українського композитора Миколи Лисенка (1842–1912), «Прелюдія мі-мінор» Фредеріка Шопена (1771–1844).

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

На вечір пам’яті завітали вдячні учні М. Г. Івасюка письменники Володимир Антофійчук та Володимир Вознюк, згадали добрим словом Великого Навчителя. Приєдналися до нашого заходу і друзі музею — співробітники Чернівецької обласної бібліотеки для дітей, які завжди вшановують пам’ять Батька та Сина Івасюків.

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Анатолій Миколайович Томків зворушливо і вишукано, інтонаційно хвилююче згадував роки навчання у ЧНУ ім. Ю. Федьковича: «Якби не ініціатива музею, певно, всі ці спогади залишилися б у безодні пам’яті. З віком у «мозкових файлах» набирається всякого. І ти не завжди знаєш, чи воно варте збереження. Наразі ж (саме з цієї ініціативи), виглядає так, що серед біографічного є щось таке у файлах, що стосується не стільки тебе, скільки когось іншого. Наразі — Михайла Григоровича Івасюка. Маючи таку мету згадати деталі, моменти спілкування з великою Людиною, намагаюсь узагальнити враження на предмет того, ким був Михайло Григорович для мене зокрема з-поміж багатьох його вихованців. Бо усі ми, студенти, були для нього не лише вихованцями, а в певному сенсі й дітьми. Хоча й дорослими, але дітьми… І надто ті, хто не лише засвоював Вступ до літературознавства, але й сам щось писав. У мене мало було епізодів, що перехрещувалися з Учителем. Але ті, що були, були в ключових моментах формування свідомості одного із його аж занадто романтичних, замкнутих у собі, амбітних студентів з брендом екзотичної Гуцульщини, з бравадою такого собі свободолюбивого «довбушівця», а, може, «миколайчуківця», бо товаришував із братом Івана Миколайчука Михайлом, ділився з ним своїми творами, дізнавався від нього про те, що насправді Іван хотів сказати у фільмі «Білий птах з чорною ознакою», шифруючи в кадрах і тексті думки про незалежну Україну. Фільм, у якому я знімався в масовці, який дивовижно пройшов через мою душу і навіть через те, що сам почав писати ще в десятому класі — цей фільм спорядив мене на навчання в університет зарядженим атомом з «енергетикою», яка пронизувала все суще тоді без розбору… Це так я резюмую тепер… Тоді, за розхристаної буйної юності, відразу після ідеологічних чисток в університеті в студентському середовищі так мислити я б не зміг… Не міг би збагнути, яку ще місію для нас, молодих, виконував цей мудрий, з глибоким поглядом у глибину твоєї душі чоловік… Бачу ці очі й тепер… Такі добрі, приязні… Непокірне, вкрите памороззю волосся, що спадало іноді пасмом на високе чоло. Трішки нахилена убік голова, легенька усмішка у одному з кутиків губ — розуміюча, оцінююча, прощенна… А ще знаєте, яка та усмішка?.. Батьківська! У цьому — сенс мого особистого спогаду про Михайла Григоровича, ознака-характеристика, яку б виніс у заголовок особистої мемуарії… Але знову про тему «батьківської опіки»… Михайло Григорович повернув мої «папери». Він якось так «академічно», поважно сказав, що література — це «дуже серйозна справа», що вона потребує «багато зусиль і праці». До речі, цю тезу він не раз підкреслював і на лекціях».

Анатолій Томків у проекті «Знайомство зблизька з відомими учнями М.Г.Івасюка»

Також Анатолій Миколайович зачитав нову неопубліковану новелу «Завдаток», чим і потішив присутніх. Колоритна рідна мова лунала з вуст автора. Він артистично презентував яскравий і багатий на такі близькі його душі діалектизми твір. Присутні подякували нашому гостеві добрим словом. «І спогади, немов фіранки білі», ворушилися у душах усіх, хто згадував сьогодні шляхетного і мудрого, талановитого і надзвичайно працьовитого Михайла Івасюка.

Олена Логінова,
молодший науковий співробітник Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка


січень

28

Вірю у вічність життя!

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

27 січня у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка, відбувся зворушливий вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан». Нинішнім гостем став Олег Горбатюк, голова Рукшинської об’єднаної громади, учасник АТО, кандидат філологічних наук, офіцер запасу.

Під час заходу Володимир Антофійчук, професор, доктор філологічних наук, учень Михайла Григоровича Івасюка передав до фондів Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка надзвичайно цінну знахідку.

Володимир Іванович повідав присутнім:

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

«Працюючи з сімейним архівом Ольги Іванівни Шевчукевич (Бажанської), старшої доньки відомого українського педагога та поета І. Бажанського (1863–1933) знайшов вітальну листівку до родини Шевчукевичів з Новим роком із знайомим почерком.

Мене цікавило найперше, що там є з архіву Івана Бажанського. Матеріалів було дуже багато і у великому безладі. Найцікавіше серед цих паперів щоденники Ольги Бажанської, близько 50-ти.

Багато чого є в тих щоденниках з культурного життя чернівчан. І серед усіх паперів знайшов цей конверт. Там було багато листів від відомих людей. Я побачив почерк Михайла Григоровича і мене це зацікавило. Михайло Григорович приятелював з чоловіком Ольги — дуже достойним, поважним, відомим українським скульптором, лікарем, поетом Опанасом Шевчукевичем (1902–1972).

Коли я відкрив конверт, побачив привітання і мене це надзвичайно вразило. І слова творчої людини, і сама рука Михайла Григоровича мене надзвичайно схвилювали… Відрадно, що письменник не вибрав листівочку вітальну, хоча тоді був досить великий вибір, а патріотичну, з портретом Михайла Старицького».

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

До слова, посмертну поетичну збірку «Зоряні потічки» благословив у світ Михайло Григорович — написав передмову.

«Його поетичний набуток за півстоліття свідчить про те, що він орієнтувався на саме життя, пильно прислухаючись до напруженого багатоголосся бурхливої, насиченої епохальними подіями доби», писав М. Г. Івасюк у передмові до збірки. (Шевчукевич Опанас. Зоряні потічки. — Поезії. «Карпати»: Ужгород, 1973.)

Вагомими нині є і поетичні рядки Опанаса Шевчукевича, написані ним у 1922 році:

Вірю у творчість, вірю в ту силу,
Що може на світі все.
Вірю у мрію я стрімкокрилу,
В думу, що правду несе.
Вірю у щастя, що цвітом рясніє,
Кличе мене до звитяг.
Хай сніговії, хай вітровії —
Вірю у вічність життя!

Олена Логінова,
молодший науковий співробітник Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка


січень

28

Живи Україно, живи для краси!

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

27 січня у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбувся перший захід у нинішньому році — зворушливий вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан», присвячений усім сучасним героям, які боряться за свободу України та Дню Соборності України.

Нинішнім гостем був Олег Горбатюк, учасник АТО, офіцер запасу, кандидат філологічних наук, голова Рукшинської об’єднаної територіальної громади.

Олег Васильович Горбатюк відзначений поважними відзнаками та нагородами: орденом Данила Галицького (2016), відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016), Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом» (2017), орденом «Гордість нації» (2020), «На славу Чернівців», численними грамотами та подяками.

Усім українцям відоме ім’я Данила Галицького, одного з найвидатніших українських князів, могутнього правителя та хороброго воїна.

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

З 2003 року державною нагородою України — орденом Данила Галицького — нагороджують військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, а також державних службовців за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові. Горді з того, що і наш земляк, Олег Васильович є кавалером ордена Данила Галицького, девізом якого є слова «Батьківщина і честь».

«Лише твоїми очима впізнаєш і побачиш віддачу грішників. Бо ти, Господи, — моя надія. Всевишнього поставив твоїм пристановищем. До тебе не прийде зло, і бичування не наблизиться до твого поселення, бо своїм ангелам заповість про тебе, щоб тебе оберегти на усіх твоїх дорогах», — говориться у Псаломі 90. Це молитва, яка закликає божественну благодать від злих духів, це доведено на практиці. Зворушливо і піднесено виконали Олександр Марчук, кандидат філософських наук, молодий викладач ЧНУ ім. Ю. Федьковича зі своїм братом і сколихнули усіх присутніх.

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

«Псалом 90-й» став оберегом для О. В. Горбатюка, читав його він і своїм друзям там, на війні. Олег Васильович надзвичайно сильний духом чоловік, який не міг залишатися осторонь, коли в Україні йде війна. Він — людина мирної професії, пішов добровольцем захищати свою УКРАЇНУ.

Душевно та щиро, делікатно та відверто водночас розповідав своїм друзям, колегам, однокурсницям, однодумцям власну історію:

«Про псалом 90-й підказала моїй дружині Оксана Михайлівна Івасюк. Тоді Юля зробила на листку паперу відбиток своєї руки, а маленька донечка не розкладала ручку і дружина передала мені перед виїздом молитву, відбиток своєї руки та ніжки донечки. Оксана Михайлівна наказувала, щоб кожен раз перед бойовим виходом читав його. Пізніше я постійно носив псалом у бронежилеті.

Взагалі мене завжди вабила військова тема. У нашій родині багато військових. Але одна справа читати, дивитися фільми а інша — відчувати це все.

Схід України… Край дуже багатий, села запущені… Пригадується один важливий епізод. З місцевим населенням я особливо не контактував. Вони живуть абсолютно в іншому середовищі. Інший світ. Більша частина населення ніколи не виїжджала за межі Донецької області.

Вони в Дніпропетровській області ніколи не були…

…Чітко пам’ятаю, що коли перший раз виїжджали з Дебальцево і ми перетинали Донецьку область і Дніпропетровську. Тільки переїхали у Дніпропетровську область, і попри дорогу, на подвір’ях, клумби з квітами. Цього ніде не було у Донецькій області. Вибігали діти, квіти кидали. І було видно, що ми їдемо додому. Ці клумби… Їх дуже пам’ятаю.»

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

Музичними образками вечора-елегії впліталися чуттєві мелодії у виконанні Лариси Бережан-Маркуляк, кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича, авторки-виконавці.

Звучали відомі композиції «Треба встати і вийти» (вірші К. Москальця, музика В. Морозова, аранжування Л. Бережан), українська народна пісня «Повіяв вітер степовий» та два авторські твори «Тільки тобою» (на вірші В. Стуса) та «Колисанка» (на вірші Г. Чубая).

З гордістю про нашого гостя розповідали директор музею Мирослав Лазарук, професор, доктор філологічних наук Володимир Антофійчук, завідуючий кафедрою української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича Валентин Мальцев, Лариса Бережан.

Вечір-елегія «У ритмі серця пульсує Майдан!»

Завжди на часі і поетичні рядки Олександра Олеся:

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!

Олена Логінова,
молодший науковий співробітник Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка