Эстрадные песни
Возьми с собою мою песню —
Я в нее счастья напел.
Стоит пшеница, как Дунай
Эта песня — первая работа Владимира Ивасюка на стихотворение писателя Степана Пушика. Это песня-посвящение одной золотокосой девушке из Ивано-Франковска, которая очень нравилась Ивасюку.
Стоїть пшениця, як Дунай
Стоит пшеница, как Дунай
стихи: Степан Пушик
музыка: Владимир Ивасюк
Стоїть пшениця, як Дунай,
Дорога біла в поле кличе,
А ти від мене не ховай
Своє замріяне обличчя.
Приспів:
Я тут стояв колись сумним,
Коли прощався з нашим полем,
Та сум розвіявся, як дим,
Бодай не снився нам ніколи.
Бринить на колосі роса,
Десь птаха стомлено кигиче.
Кохані очі — небеса,
Волосся — золото пшеничне.
Приспів:
У полі свій сріблястий май
Зіркам показує тополя.
Стоїть пшениця, як Дунай,
Стоїть любов моя край поля.
