Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Балада про Вікто́ра Хара
Ця пісня — про чілійського поета, співака та політичного активіста Віктора Лідіо Хара Мартінеса, якого було по-звірячому вбито у 1973 році під час військового перевороту у Чілі. За цю баладу Володимир Івасюк отримав в 1978 році II премію на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів. На конкурсі пісня прозвучала у виконанні Василя Зінкевича. Осучаснена версія пісні називається «Неволя і поет».
Балада про Вікто́ра Хара
вірш: Богдан Стельмах
музика: Володимир Івасюк
1975
Похмура ніч над Чілі залягла,
Та смерть життя здолати не змогла.
Ще під катами похитнеться трон,
В народу кожна пісня — то патрон.
Приспів:
Стоїть Віктор на лінії вогню,
Шість смілих струн стріляють в солдатню.
Поети на посту —
І пісня не вмира,
Дзвенить крізь ніч густу
Твоя відважна гра.
Дзвени, гітаро, дзвени, гітаро,
О, дзвени, гітаро!
Як воду спрагла нива навесні,
Ввібрав народ усі твої пісні.
А ворогів пісні твої уб’ють,
Уб’ють на світі ненависть і лють.
Приспів.
Нехай у тебе нині рук нема,
Але твоя гітара не німа.
Твоя гітара — автомат,
Бо ти співець, бо ти — солдат.
Приспів.
