Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Два перстені
Влітку 1973 року Володимир відпочивав разом із сестрою Галею у Долині Троянд у Криму. Неподалік від їхнього табору лежав великий камінь, на якому він щовечора сидів із гітарою та наспівував свої та народні пісні. Думки Володі кружляють над краєм.
Аж ось у серці забриніла мелодія. Володя завжди носив із собою нотний папір, а тут, у Долині Троянд, немає ані листочка. Тоді він відламує гілку шипшини, креслить нею на піску нотний стан та нанизує на його лінійки перші такти нової пісні. Ходить збуджено навколо нового твору, не зводить з нього очей. Наспівує нову пісню, нахиляється і щось виправляє. Галя бачить здалеку, що брат зайнятий, і не підходить, щоб не сполохнути пташку його натхнення.
Минає день, композитор настільки заглиблений у свою роботу, що навіть не пірнає у море, щоб спіймати рибину. Сьогодні йому немає діла, що в них скінчилися харчі. Так і народилася пісня «Два перстені». Там, у Долині Троянд, Володя створив і пісню «Наче зграї птиць».
Два перстені
вірш: Володимир Івасюк
музика: Володимир Івасюк
1973
Як ішла я опівночі
Понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень…
А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я знайшла вінок з барвінку,
Недоплетений учора,
І зробила з нього перстень.
Приспів:
Два перстені — то для тебе,
Вибирай же, любий.
Два перстені — то твій усміх,
А твій усміх — моя згуба.
Два перстені, дня і ночі,
Ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш,
Кинь їх вранці за водою.
Знову осінь нам приносить
В злотих кронах неба просинь, —
Злива дивних барв довкола
І вітрів віолончелі.
Не сумуй за веснотравнем.
Бо ж мелодію забуту
Два перстені нагадають,
Нагадають, як забудеш,
Не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за веснотравнем.
Приспів.
