Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Кленовий вогонь
Володимир Івасюк написав перші два куплети та приспів. Та йому все ніяк
не вдавалося гарно закінчити пісню. Допоміг Юрій
Рибчинський — написав третій куплет. Отже, вони обидва є авторами тексту.
В одному з листів Михайло Івасюк, прочитавши
першоваріант «Кленового вогню», писав: “Дорогий сину, твій вірш мені
сподобався. Але запам’ятай: ні долоні, ні лікті, ні коліна не мають крил (у
тексті було «крилами долонь»), мені здається — краще так: «не гаси вогонь
холодом долонь»”
.
Музика з’явилася раніше вірша й також у співпраці. Колись Івасюк запропонував Віктору Морозову написати разом пісню. Вони сіли за піаніно та почали. Щоправда, з цього так нічого і не вийшло. Але з тих музичних починань у Володимира потім з’явився «Кленовий вогонь».
Кленовий вогонь
вірш: Володимир Івасюк, Юрій Рибчинський
музика: Володимир Івасюк
1973
Як стріла до видноколу,
Час у даль летить.
Сипле вересень додолу
Барви верховіть.
І сьогодні, як колись, ти
Дав мені кленове листя.
У руках приніс, як пломінь,
Про далеку осінь спомин.
Приспів:
Не згаси вогонь
Холодом долонь!
Спалах листя у волосся
Я вплету, щоб все збулося.
Не згаси вогонь
Холодом долонь!
Як осінні акварелі
Вибілить зима,
Долетить віолончелі
Музика сумна.
Хай лютують сніговії,
Та завжди мене зігріє
Той жаркий кленовий пломінь,
Що ти дав мені на спомин.
Приспів.
А зима співа недовго —
В мареві доріг,
І від листя золотого
Запалає сніг.
Запалає сніг — і весна,
Як любов моя, воскресне,
Принесе травнева повінь
Лист кленовий — давній спомин.
Приспів.
