Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Мила моя
Пісня «Мила моя» була першою з тих, що згодом принесли славу не тільки молодому композитору, а й усій українській музиці. Її новизну відчули відразу. Відтоді пісні Володимира Івасюка лунали від Карпат до Владивостока й приносили радість всім, хто їх слухав.
Вперше ж цю пісню, яку більше знаємо під назвою «Я піду в далекі гори», автор сам виконав у популярній телепередачі «Камертон доброго настрою» у жовтні 1968 року. Він тоді був солістом ВІА «Карпати», яким керував талановитий музика Валерій Громцев. Восени 1969 року пісню виконала добре відома на той час українська співачка Лідія Відаш.
А історія пісні «Мила моя» починалась так просто, як і повинна була починатися. Володимир разом з друзями часто збирав рюкзак і їхав поїздом до Вижниці чи до Яремчі, а потім — в гори. Цього разу було так: приїхали вони всі разом у Ясиню Закарпатської області, щоб піднятися на гірську вершину, зупинилися в притулку «Едельвейс». На ранок піднявся страшний вітер, несподівано пішов сніг. Думали — варто підніматися на гору чи ні? Але зламалися лижі… Поверталися до Чернівців. І в поїзді Володя вперше заспівав пісню «Мила моя». Слова були записані на коробках з-під цигарок.
Мелодія ж була створена раніше — влітку 1968 року і зовсім не в горах, а
в селі Біляївка Одеської області. Тут працювали буковинські школярі на збиранні
ранніх овочів і фруктів, підв’язували виноград. У студентів медінституту теж
були канікули, тож Володимир поїхав з групою, яку очолювала його мати Софія
Іванівна. Пишучи батькові детального листа про своє перебування в Біляївці, він
зазначає дуже коротко: «Часом збираю хлопців, беру гітару і — співаємо до
сну. Записав дві мелодії, які мені здаються цікавими».
Одна з них — майбутня
пісня «Мила моя».
Існує ще одна деталь — зізнання самого композитора: «Ця пісня була
написана під впливом якогось неясного образу, хоч я й відчував, що цей образ
існує насправді. Під час запису я почав усвідомлювати, що той далекий туман, для
якого я писав цю пісню, набуває конкретної форми й перетворюється на тебе, Ніно.
Хоч це й дивно, але це так. Я зрозумів, що ця пісня написана під твоїм впливом і
по праву вона має бути твоєю».
Запис зроблено на власноруч виготовлений альбом, який Івасюк подарував асистенту звукорежисера Чернівецького телебачення Ніні Щербаковій. Є в альбомі й автограф пісні «Мила моя», а також «Червоної рути», «Водограю», «Відлуння твоїх кроків». Ветерани телебачення стверджують, що слова «перша скрипка — біла лебідка» також присвячені Ніні. Володимир був у неї закоханий і не крився від друзів зі своїми почуттями. І вилив їх у гарну пісню, яку ми любимо й сьогодні.
Мила моя
вірш: Володимир Івасюк
музика: Володимир Івасюк
1968
Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину
І попрошу вітра зворів,
Щоб не спав, не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.
Приспів:
Мила моя, люба моя,
Квіте ясен цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу в устах цілунки,
Радісні пісні,
А в руках несу я ласку
Й квіти весняні.
Якщо ж вітер полетіти
В полонини не захоче,
Все одно знайду я квіти,
Що так люблять сині очі.
Перейду я бистрі ріки
І піднімусь аж за хмари,
І шляхи мені покажуть
Твоя врода, твої чари.
Приспів.
